Светлана писал(а):
Это касается только республик, ну не переворачивайте с ног на голову. А то точно как в поговорке: "Закон як дишло, куди повернув, туди і вийшло".
Ага. Но на Украине русских и русскоязычных половина, а то и больше. Есть ещё пример Швейцарии. Чем он плох. Или Финляндии... Не хотите у цивилизованных стран пример брать?
Feodor писал(а):
Ну тогда нужно вести разговор о татарском,но русскому точно места нет, потому как российской республики в составе Украины нет и никогда ( по крайней мере при нашей жизни) точно не будет.
А в Крыму большинство - татары???? Крым и есть русская республика в составе Украины.
Feodor писал(а):А в Крыму большинство - татары???? Крым и есть русская республика в составе Украины.
Ага в Крыму большинство русских живет нелегально, в домах без документов. К тому же русские выгнали татар из их домов и поселились в них сами. Так что Крым Татарский, но никак не русский и русским никогда не был. Даже когда завоевывали Крым с Петром 1, Крым взяли именно украинские козаки , а русские так "подмазались"
Федор, Вы все равно нам свою точку зрения не навяжете, не напрягайтесь так сильно
mia писал(а):Ксения, я на четверть русская, на четверть украинка, на половину белорусска:) Скажи как мне по крови поделиться?
А ким Ви себе бачите у суспільсві, громадянкою якої країни? А по крові ділися не треба, коли любиш ту країну в якій живеш і поважаєш її мову, націю , культуру.
Коли пішло в занепад монголо-татарське іго, велика частина цих самих татар осіла в Криму. Відтіснили їх туди.
А потім вже таки ж ті самі наші, українські, козаки захищали південні території від набігів зі сторони Кримського ханства. І доволі добре захищали. А от росіяни вже в Криму з'явились пізніше....
И кто ж это их "выдавил" ? Вообще это предвзятое, домашней заготовки толкование истории очень по-детски выглядит. Ребенок, когда очень чего-то хочется, начинает утверждать, что оно уже у него есть.
Ось бачення історії самих кримчан. Сучасну не копіюю, усі і так знають.
"Заселення Кримського півострова почалося з рівнинної і передгірної частин у ранньому палеоліті (50-100 тис. років тому), про що свідчать досить часті, переважно печерні стоянки того часу, виявлені археологами. Історія Криму останніх трьох тисячоріч строката і моментами калейдоскопічна. Кіммерійці, скіфи, греки-колоністи, римські легіонери, хазари і слов'яни по черзі верховодили тут, за законами еволюції жорстоко винищуючи один одного. В XII ст. у Західному Криму виникає феодальна держава Феодоро, столицею якої був Мангуп, а в XIII ст. генуезці виграють боротьбу на узбережжі і закріплюються тут, зводячи могутні фортеці. За однією з історичних версій золотоординський хан приніс у середині XIV ст. в одну з них (Кафу) чуму, звідки хвороба поширилася на Західну Європу, згубивши десятки мільйонів людей. У 1475 р. турки, які вторгайся на півострів, підкорили Кримське ханство та на три століття визначили криваве протистояння з північними українськими землями.
В XVI ст. російські війська двічі вторгалися в межі Криму (1556-1558 рр.). У 1687 і 1689 рр. невдалі походи на Крим здійснив князь В. Голіцин, а в 1771 р. князь В. Долгоруков захопив півострів. Після переговорів в 1774 р. за Кучук-Кайнарджийським договором Крим оголошений незалежним. У 1783 р. Крим увійшов до складу Російської імперії, після чого тут став формуватися потужний російський Чорноморський флот. Боротьба за владу над кримськими землями між Росією і Туреччиною тривала, вилившись у серію наступних воєн (1787-1791, 1806-1812, 1828-1829 рр.). Численні і тривалі російсько-турецькі війни загартували Російську імперію, що формувалася. Швидке заселення, укріплення берегових рубежів і створення дієздатного Чорноморського флоту дозволили Росії надовго закріпитися на півострові, і навіть поразка в Кримській війні (1853-1856 рр.), загалом, не похитнула завойованих позицій. "
Вот в "підручнику історії" такое только и можно найти. Неужели не страшно тем, кто так однобоко толкуют историю, да еще и новое поколение эти "роз'яснення" усваивает, что они просто изолируют свой народ от участия в мировой истории? Конечно, такие предвзятые толкования есть в каждой стране, (патриотизм-то надо поддерживать), но не до такой же степени, с оскорблениями в адрес другого языка или национальности. А ведь у нас, стоит открыть некоторые газеты или включить телевизор, получишь столько отрицательных эмоций ...Да все это уже на уровне "элиты" произносится. И пока эти оскорбления будут позволены на государственном уровне (про некоторые посты форума я уже молчу), ничего хорошего здесь не будет, не будет ни у той, ни у другой стороны настроения созидать, все будут чувствовать подсознательно себя временщиками: ведь идет борьба, и каждая сторона боится, что победит другая, так чего тогда строить и разводить сады.
Ось як описує набіги татар на Україну француз де Боплан який жив в 1595—1685 рр. і має неупереджене, об'єктивне ставлення до подій, що відбувались:
«Якщо хан бере участь в поході, військо становить 80 тисяч чоловік, якщо мурза 47--50 тисяч, їх набіги відбуваються в зиму, при замерзанні рік ... по снігу... бо їх коні зовсім не підковані ... і сніг оберігає їх копита. Цього б не було, якби землю не вкривав сніг. Оглянувши своє військо, вони просуваються вперед... роблячи невеликі денні переходи... пробираючись до кордону Польщі по балках,... щоб переховуватись. На ніч стають табором, не розводячи вогню, щоб не бути викритими козаками, які в різних місцях тримають сторожу. Посилають вперед розвідку, намагаючись упіймати кількох козаків, аби здобути «язика». Переміщуються татари по 100 коней в ряд, а оскільки кожен татарин веде іще двох запасних коней, передній край становить 300 коней, тобто до 800 метрів. Вглиб татарське військо (колона) становить 800-1000 коней... Із сторони татарський рух понад 200000 коней нагадує хмару, яка підіймається на обрії. Жах охоплює найсміливіших. Щогодини армія зупиняється на 15 хвилин, щоб помочитись коням і людям, робиться все це відразу по свистку.
Перед кордоном військо ділиться на три частини: дві третини як основне центральне військо - кіш, останні дві рівні частини утворюють фланги по 8-10 тисяч. Після відпочинку 2-3 дні швидким маршем заглиблюються в країну, не роблячи ніякої шкоди. Повертаючись назад, фланги розсипаються в сторони і вперед, грабуючи, хапаючи і вбиваючи. По 500-600 татар оточують села, виставляють по чотири караули навколо, щоб ніхто із селян не втік, розводять на всю ніч великі вогнища. Підпалюють село і починають грабувати, убивати тих, хто чинить опір. Забирають коней, волів, корів, овець, кіз, полонених чоловіків, жінок, немовлят. Свиней заганяють в клуню і підпалюють з чотирьох сторін. Награбувавши, фланги скачуть і через 4-5 годин вливаються в основний, центральний склад війська, кіш. Від основного війська віддаляються нові фланги для дальшого пограбування, зліва і справа від коша. Зворотний рух татари здійснюють по іншій дорозі, у вигляді дуги, даючи можливість кожному підрозділу війська награбувати майна, худоби, людей. Після варварів лишались тільки вбиті і спалені села. Татари уникають зустрічі з козаками і польським військом. Навіть тоді, коли татар вдесятеро більше. Татари приходили в Польщу, на Україну, в Московію не для підкорення території, а для пограбування, наживи. Розбійники були дуже умілі під час набігів, у ході партизанських війн, але боягузливі у відкритім бою. Якщо козаки чи поляки були оповіщені і виїхали назустріч ворогу, то татари були уже не страшні. Але татари ухилялись від прямого бою і на швидких своїх конях розсипались по степу в усі боки. Потім збирались "від сонця" і пускали хмару стріл у козаків.”
Награбувавши, татари повертаються у дике поле, де у безпечному місці роблять тижневу зупинку. Під час цього перепочинку, хижаки ділять між собою здобич - худобу і бранців. «Ця картина може зворушити найбільш нелюдські серця, - пише де Боплан ,- коли розлучається чоловік з дружиною, матір з дочкою без жод-ної надії ще колись побачитись, бо ідуть в жалюгідне рабство безбожників - магометан, де зазнають безмежної наруги, їх брутальність підштовхує до мерзенних вчинків, як наприклад: знеславлення дівчат, ґвалтування жінок на очах їх батьків, чоловіків, навіть обрізання дітей перед батьками.”
Кримські татари з 1450 до 1556 р. 86 разів нападали на Україну. В одному лише 1575 році татари погнали в ясир 35 тисяч бранців.
"За рікою вогні горять,
Там татари полон ділять
Село наше запалили.
І багатство заграбили,
Стару неньку зарубали,
А маленьку в полон взяли.", - співається у пісні.
Полонені дівчата і жінки ставали наложницями, некрасивих жінок і чоловіків продавали в рабство. Найважча доля чекала сильних. На турецьких галерах їх перетворювали в живих двигунів, приковували ланцюгами до лавок. Десятки тисяч полонених з України та Польщі надходили в Крим і Турцію.
"Зажурилась Україна, що ніде прожити,
Гей, витоптала орда кіньми маленькії діти.
Ой, маленьких витоптала, великих забрала,
Назад руки простягла, під хана погнала….”
Татари походи розпочинали з Криму, але і в самій Україні мались постійні татарські стійбища: біля вершини Самари, між Коломаком і Мжою, Мерчиком і Мерлою, на Ворсклі, по Пслу, на Удах, по долині Ос-колу. Уже перші поселенці вступили в бій з розбійницькими гніздами. Татарам удалось прорватись в московські землі і спустошити район Курська (1640 р). Коли вони повертались назад з награбованим, на них напали козаки на чолі з Сулимою. Вони розбили татар, відібрали здобич, відтіснили татар з Мерли на Мжу і там остаточно розбили їх, взявши багато в полон, у тому числі самого хана Аксака. Рештки втекли в степ до Дону. Перша перемога переселенців Слобожанщини змусила татар назавжди покинути розбійницькі гнізда на українській землі.
Федоре, ніхто не заставляє Вас любити українську культуру.
Насильно мил не будешь...
Просто хоча б перестаньте НЕНАВИДІТИ все українське. Терпимість хоч якусь проявіть нарешті.
Светлана писал(а):Написано было не любить всех, а уважать......относиться с пониманием.
Так почему нацики так русских не уважают? Или правильно: "уважать всех языки и культуры нашей страны, кроме русского"
И в чём должно выражаться это уважение? Не в осознании ли равноправия всех народов нашей страны?
