.....

[Диана]

А вот еще защитнички http://www.5.ua/component/k2/item/38567 ... aruchnykiv

[mazony]

просто ужас,меня,как педиатра,возмущает...http://lenta-ua.livejournal.com/2141518.html

[Annoli]

Нда, все "человечное" у России: и кадыров с медалью, и журналисты- террористы. Ублюдки, другого слова у меня нет. Где такое рождается и растет? В тюрьмах их, что ли, всех вербуют? Как овоща и пукина? Концлагеря на них нет, выродков.

[Annoli]

Annoli, не стоит. Там в мозгах чего-то не хватает. И существовать они могут только в России, как необходимая для этой страны массовка.

Вот и кушают пропаганду. Остается только пожелать приятного аппетита.

Да, написала и пожалела. Единственное, что нужно этому человеку, - хороший психиатр, еще лучше, психлечебница. Все равно человек себя сожрет, вместе со своими не функционирующими мозгами и взвинченными нервами.

[Natasha]

АРМИЯ СНАБЖЕНЦЕВ. КТО И КАК ПОМОГАЕТ ПЕРЕДОВОЙ http://censor.net.ua/resonance/288682/a ... peredovoyi

[Naina]

Спасибо! Такие добрые и открытые лица. Искренние улыбки. Молодцы!

А в Сирии с выборами с точки зрения России все ОК!
http://www.radiosvoboda.org/content/art ... 11904.html

[Annoli]

Да, Сирия скоро может завести себе и гимн, идентичный гимну РФ.
А тут новость такая:
В рамках російського фестивалю «П’ять зірок», який пройде в Ялті з 12 по 15 червня, серед інших російських зірок виступить і народний депутат України Таїсія Повалій. Відкриття фестивалю приурочать до святкування Дня Росії. Про це повідомляє Кримське інформаційне агентство.

[Natasha]

Вот жеж лярва народная, ну вот зачем ей это нужно?Ну никогда ж не отмоется.

[Annoli]

Президент РФ Владимир Путин начал рабочий визит во Францию со встречи с премьер-министром Великобритании Дэвидом Кэмероном, который намерен обсудить с российским лидером меры по урегулированию ситуации в Украине.

Встреча началась без рукопожатия.

Вот бы еще отказывались здороваться и вообще встречаться, просто счета молча закрывали бы по всем своим банкам, и все. А то все встречаются и встречаются.

[Natasha]

Цивілізація равликів

Одного разу Чжуану Чжоу наснилося, що він перетворився на метелика. Пурх-пурх: справді метелик! Подумав: тільки цього мені не вистачало, тепер я не знаю, чи я ще Чжоу!
Враз прокинувся: плоттю-тілом він Чжоу! Не може зрозуміти: Чжоу сниться, що він метелик, чи метелику сниться, що він Чжоу.
Виявляється, метелика і Чжоу треба розрізняти... Ось що таке живі метаморфози!"
Чжуан Чжоу (369-286 рр. до н. е.) - філософ автор (чи основоположник) даоського трактату "Чжуан-Цзи".


Живу я поруч з міським цвинтарем. Не з моїм щастям колись на нього потрапити - цвинтар закритий і черга бажаючих на ньому упокоїтися розтягнулася не менше, ніж на сто років. Не долежу... Таким, як я, потойбічні сервіси надає установа, яку давно вже приглянула за оптимістичну вивіску "Туристичне агентство" і нижче - "Ритуал".
Оскільки на сьогодні ніяких туристичних подорожей не заплановано, гайда зі мною у напівкруїз по півпериметру цвинтаря. Тут і повітря чистіше, ніж деінде, і через гарненький рожевий паркан двометрової висоти визирають ще вищі хвойні і листяні дерева. На деревах буяє життя: тьохкають солов'ї, торохтять дятли, кують зозулі, зойкують сойки, цвірінчить пташиний дріб'язок. На паркані місцеві дописувачі інформують живих і мертвих про актуальні політичні події і, звичайно ж, про найголовніше: до кого і в якій формі прийшло кохання. Прес-служба цвинтаря регулярно прибирає з паркану актуальну інформацію задля розміщення ще актуальнішої. Почитаєш паркан, не треба й Інтернету. Тож слухаємо, читаємо і думаємо про минуще й вічне.

Щоб не розчаровувати політичною пустотою тексту тих, хто й досі його читає, політінформую: коли закінчилася остання війна (може вже слід називати її передостанньою?), старожили ганяли тут взимку вовків. Втікали сіроманці від суворих харківців у такі непрохідні приміські болота, що куди тому Петербургу до Харкова в галузі боліт.
Отож радянські громадяни обзавелися радянським цвинтарем на окраїні післявоєнного міста. На цвинтарях дорадянських за радянською традицією скрізь вже облаштовано парки культури і відпочинку з атракціонами і танцями, так би мовити, під девізом "Тряхнемо кістками!"

На моєму цвинтарі ще не танцюють. Але, не зважаючи на це, погожим Першотравневим ранком не на пустому місці виникла думка, що й тут не все гаразд з потойбічним життям. О шостій годині чоловік у яскравій помаранчевій жилетці косить траву на газонах круг цвинтаря (і правильно, раніше почнеш - раніше закінчиш, та й за роботу в святковий день подвійна оплата).

О! Цей божевільний аромат скошеної трави! Швидше сюди - насолоджуватися запахами покосу й пташиними співами. Ба! Дивне явище порушує гармонію весняного ранку. На тротуар і паркан біля цвинтаря виповзла незліченна кількість виноградних равликів. Їх не менше, ніж сепаратистів на площі Свободи під час антимайданів. На відміну від сепаратистів, у равликів відчувається нестача організаторів - замість направленого руху загонів безладні переміщення групами і поодинці у всіх напрямках по всіх трьох просторових координатах і, враховуючи сакральність місця, не виключено інтенсивний рух ще й по четвертій координаті - часовій.

На тротуарі вже лежать розчавлені шкаралупи - не переймаються люди життям і здоров'ям равликів. Люди, куди ви поспішаєте? Поруч цвинтар. Що як це душі померлих вселилися в равликів?! Вбиваючи равлика, ви позбавляєте його шансу пройти ланцюжок перетворень і знову стати людиною!
І кому я це кажу?! Мимо промчав велосипедом адепт церкви здорового способу життя - під колесами тільки хруснули кілька неперероджених.

Равлики! Що ж ви робите? Чому вам не сидиться на безпечному цвинтарі? Вам немає про що бесідувати в затишку дерев серед трав і квітів? Скошено - не зорано. Вам вистачить того, що залишилося. За літо ще наросте. Поверніться назад, інакше вам загрожує цивілізаційна катастрофа! І кому я це кажу?!

Звичайно, відправляючись у напівкруїз ніхто з нас не здогадався прихопити віничок, щоб промітати собі дорогу серед нерозумних равликів. Та звідки ж їх стільки?! Рветься моє серце від хрусту шкаралуп, а розум вимагає дії. Озирнувшись, чи ніхто не бачить (ось і добре, що ще рано, людей майже немає - тільки спортсмени та собачники), починаю збирати і відправляти равликів через щілини в паркані туди, звідки приповзли, подумки радіючи генетичній працьовитості українців. Оглядаю звільнені від равликів паркан і тротуар і з відчуттям виконаного обов'язку повертаюся до звичних справ.

Але наступного ранку равлики знову тихо бешкетують на дорогах. Піднявши на антенах повище витріщені очі, вдивляються в далину і повзуть на зустріч з іншою цивілізацією - з велосипедами, автомобілями і іншими згубними для равликів пристроями.

Вчора було маленьке свято - вже місяць тривають щоденні рятувальні роботи. Злива, громовиця, і все так же переповзають через паркан равлики, і тягнуть свій скарб по мокрому асфальту в незнаний світ. Як би то донести до їхньої свідомості, що природний добір суворо ставиться до тих, хто переступає цивілізаційну межу?

© Петрович [02.06.2014] |
душевный текст, а комменты под ним... http://durdom.in.ua/uk/main/article/art ... 2368.phtml

[Ирина]

Светочка, дорогая,
Это видно - для Вас лично.
http://vsenovosti.in.ua/news/0639032

Это очень похоже на постановку. И слава Богу, если так оно и есть.

[Рыжик]

Ребята, понимаю, что ссылками уже засыпали выше крыши, но очень прошу прочитать, чтобы понять хоть часть того, что происходит с Донбассом. Автора знаю лично, порядочный человек и серьезный профессионал.

Говорят, большое видится на расстоянии... Подтверждаю: именно так и есть. Ребята, если б вы только знали, СКОЛЬКО уже (!!!!!) здесь наших, тех, кто бежал из Донбасса!!!!! Не знаю - печать у нас на лбу, что ли, или что-то в глазах, а только самоузнаемся сразу, сходу, с первых же фраз. Утром пошел купить огурцов в ларьке - тетка-продавец: а вы не с Донецкой случайно? Оказывается, сама из Дружковки, приехала месяц назад... Вечером понесли в ближайшую ветклинику котенка - заболел, гаденыш, - девчонка-врач почти сразу: "А мы не земляки?" Выяснилось - из Донецка, уже 5 лет здесь, а все родственники - в Донбассе. Обмолвился о своей профессии - в ответ почти крик: напишите, пожалуйста, напишите!!! - пусть уезжают оттуда, пожалуйста!!!
Пишу, Ира, но и без этих советов здесь - даже не бегство, нет. Это просто какой-то ИСХОД, народный исход...
Вчера встречался с американским журналистом, сегодня - с австрийским. Вопросы одинаковые: 1) Что там у вас происходит? 2) Как бегут люди, как устраиваются, есть ли помощь?
Рассказываю свою правду, и пытаюсь достучаться хотя бы через иностранцев: услышь, страна!!! Сотни тысяч, да что уж там, - МИЛЛИОНЫ нормальных, здоровых, крепких, работящих людей, у которых есть только одна Родина - Украина, хотят жить ДОМА, в своей стране. Треть донбасского населения, без логического объяснения, в том числе с точки зрения психики и психологии, вдруг превратилась в сумасшедших. Понаехала из-за границы всякая сволочь с оружием в руках, армия почти недееспособна и топчется на месте... В итоге, люди бросают все, и рвутся туда, где УКРАИНА. А Украине эти люди... не нужны. Нет никакой помощи, каждый выбирается как и на что может...
Каждый день у меня - до десятка звонков: помоги, что делать, куда обращаться, мы едем! А чем помочь, блядь, как?!! 600 грн на ближайшие две недели в кармане и веером рассылаемые резюме: вам беглый писун не нужен? Пока - нет.А может быть, уже некуда?..
Впечатляют рассказы предпринимателей: бросили все, на чем и что зарабатывали, и ходу, а звонки из банков-кредиторов - ежедневно и холодно-равнодушно, на автомате: "Уважаемый клиент! Сообщаем вам, что..." А параллельно - крик девчонки с двухмесячным ребенком на руках: что делать, еду, куда можно попроситься?!....
По сути, сейчас помощью беглецам из свихнувшегося Донбасса занимается только кучка волонтеров. Без какого-либо финансирования, только в расчете на человеческую доброту и гражданскую совесть. Эти запасы пока - есть, но всему когда-то приходит конец.
Пишу не жалобности ради, а чтобы объяснить ситуацию. Повернись сейчас государство к НАШИМ лицом, помоги, - и страна получит сотни тысяч граждан, уверенных, что их любовь к собственной стране - понятие естественно-взаимное. Эти люди, со знанием дела, будут воспитывать патриотами Украины своих детей. Пока же - массовый исход с одной стороны, и, увы, молчаливое равнодушие с другой...
Блин, больно, больно, больно!!! И непонятно. И не хочется верить в худшее...

https://www.facebook.com/permalink.php? ... 22&fref=nf

[Annoli]

Я понимаю, что у человека ужасное положение, не за что жить, но упрекать нас в равнодушии тоже жестоко. Когда мы поддерживали Майдан, на нас почему-то показывали пальцем ржали-обзывали. Теперь упрекают, что не слишком активно помогаем беженцам. Не слишком много человеческих жизней кладем на спасение территории, которую сдала убийцам 1/3 населения этой самой территории. А может, пора вспомнить о собственной ответственности? И создавать землячества для взаимопомощи, а не надеяться на помощь "нескольких волонтеров"? Раз уж не придушили в зародыше преступления этой самой 1/3.

[Диана]

Дамы, глобальные вопросы решить не могу, но ребенку вот этой мамы https://www.facebook.com/profile.php?id ... 1&fref=ufi нужно лекарство Фликсотид. Ребенок астматик. Я нашла по 250 грн баночка. Кто хочет присоединиться к покупке нескольких баночек, и передаче ребенку, пишите в личку.

Альбина Романова

А я дома... работы нет уже у всей семьи... и ребенку астматику не могу купить флакон Фликсотида.... потому, что уже с марта не завозят в город... вот такая беда... Мертвый город.

[Irina-westie]

Я понимаю, что у человека ужасное положение, не за что жить, но упрекать нас в равнодушии тоже жестоко. Когда мы поддерживали Майдан, на нас почему-то показывали пальцем ржали-обзывали. Теперь упрекают, что не слишком активно помогаем беженцам. Не слишком много человеческих жизней кладем на спасение территории, которую сдала убийцам 1/3 населения этой самой территории. А может, пора вспомнить о собственной ответственности? И создавать землячества для взаимопомощи, а не надеяться на помощь "нескольких волонтеров"? Раз уж не придушили в зародыше преступления этой самой 1/3.

Ну вот согласна! Киевляне через немогу отдавали майдану. И говорить, что государство должно в такой ситуации не совсем правильно. Оно-то может и должно, но где взять. Идет война.